ВИХОВНИЙ ЗАХІД «СІМЕЙНИЙ ЕТИКЕТ – ШЛЯХ ДО ЩАСТЯ РОДИНИ»
Мета: виховання культури сімейних відносин, почуття відповідальності за своїх близьких, створення здорового морально-психологічного клімату в сім’ї.
Звучить пісня «Родина» Н. Яремчука
Ведучий 1:
Життя – це наче океан.
Сім’я – це корабель з вітрилом.
І лише той корабель допливе,
Де згода буде у родині.
Маяком буде Господь Бог.
Чи в бурю чи в ясну погоду,
Він допоможе вистоять в біді,
Поможе витіснить погорду.
І лиш зійти із цього корабля,
Залишити –є просто неможливим.
Кругом вода, немає берегів,
Весь час припливи і відливи.
(Наталя Муран)
Ведучий 2:
Ви уже всі зрозуміли, що сьогоднішній виховний захід ми присвячуємо родині, сім’ї, етикету та культурі сімейних відносин.
Ведучий 1:
Етикет (від фр. Etiquette – етикетка, напис) – норми і правила, що відображають уявлення про належну поведінку людей у суспільстві. У сучасному вигляді і значенні слово “етикет” було вперше вжито при дворі короля Франції Людовика ХIV – гостям були роздані картки (етикетки) з викладом того, як вони повинні поводитися; хоча певні зібрання норм іправил поведінки існували вже з найдавніших часів.
Сім’я — це така спільність людей, яка спирається на шлюбний союз, на родинні зв’язки, на різноманітні відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, між самими дітьми, між іншими членами сім’ї, які живуть разом і спільно ведуть господарство.
Ведучий 2:
Отже, Ви зрозуміли, що сімейний етикет – це норми і правила, що відображають уявлення про належну поведінку членів родини у сім’ї.
Ведучий 1:
Основними питаннями у родині є:
Що потрібно для щастя?
Сварка, що робити?
Сімейна розмова, як будувати відносини з батьками?
Подружжя і діти, Наречена, свекруха, теща та ін..
Ведучий 2:
У сім’ї виконання основних вимог ввічливості обов’язково не менше, ніж поза домом. Той, хто дотримується ввічливість “на винос”, а вдома грубий, найменше гідний поваги.
Слова: “дякую”, “пробач”, “будь ласка” в сімейному житті абсолютно необхідні, хоча й умовні.
Ведучий 1:
Іноді дружина скаржиться (подрузі чи ще комусь), що чоловік звертається до неї: “Налий чаю” або “Здай пальто в хімчистку”, не додаючи слова “будь ласка”. Якщо мова йде про речі повсякденних, які, як правило, знаходяться в компетенції дружини, чоловік не обов’язково повинен кожного разу “просити”.
Ведучий 2:
Якщо дружина щодня ставить на стіл перед чоловіком обід, він не зобов’язаний кожного разу за це дякувати. Або якщо чоловік завжди вдома подає жінці пальто, вона може і не вимовляти: “Спасибі”. Але зате задоволення прохання: “Принеси, будь ласка, з ванної мій халат” – вимагає слова подяки.
Ведучий 1:
Крім усього, не заважає пам’ятати: у спілкуванні між людьми велику роль відіграє інтонація. Короткий звернення: “Налий мені чаю” – може прозвучати тепло і мило, в той же час в обігу: “Дуже прошу, налий мені чаю” – може міститися категоричний наказ.
Ведучий 2:
Буває, що чоловік і дружина вигадують одне для одного пестливі, зменшувальні імена. У цьому немає нічого поганого, якщо діалог відбудеться не в присутності третіх осіб. Звернення типу “Котик”, “Малятко” допустимі на самоті, кажучи ж про свою “Малятко” з стороннім, краще сказати “моя дружина” або просто назвати її ім’я.
Ведучий 1:
Рідко захоплює тещу звернення до неї зятя: “Бабуся”. Вона ж не його бабуся! Це звернення, що виходить від дорослого чоловіка, прикро їй і старить її. Якщо в цій сім’ї не прищепилася форма звернення до батьків чоловіка або дружини “мама”, “тато”, цілком прийнятно звернення на ім’я та по батькові.
Ведучий 2:
Родина — це соціальний осередок, і в ній виявляється все найголовніше з культури спілкування: повага до старших, чемне, коректне й послужливо-делікатне ставлення один до одного.
Існує важлива заповідь: “якщо ви не хочете, щоб діти повторювали ваші помилки, не припускайтеся або, принаймні, намагайтеся не припускатися цих помилок”.
Батьки — вихідна модель для наслідування і взірець для дітей (за умови, що вони по-справжньому займаються вихованням дітей). Про виховання дітей у родині написано безліч книжок. Але нас цікавить один аспект — культура поведінки, гарні манери, етикет сімейних взаємин. Необхідність ознайомлювати з ними дітей і навчати їх правил поведінки ніхто не піддає сумніву. Проте кожен із батьків робить це на власний розсуд, мірою своїх сил і досвіду. Кажуть: “повторення — мати навчання”. І справді, виховання ґрунтується на прикладі.
Ведучий 1:
Не можна допускати, щоб молодші в сім’ї відчували потурання з боку батьків на шкоду старшим. Молодших слід виховувати у повазі до старших незалежно від того, хто це: дідусь, бабуся, старший брат або старша сестра. Шанобливе, чемне ставлення до старших зобов’язує молодших у всіх випадках прислухатися до їхньої думки. Якщо й ставитися до молодших дещо поблажливо, це необхідно робити тактовно, у жодному разі не ображаючи старших.
Ведучий 2:
Проблема поваги до віку стосується не так батьків і матерів, як бабусь і дідусів, котрі споконвіку вважалися охоронцями сімейного вогнища. Цілком доречно згадати, як у давнину поважали батьків, вшановували старість. До старшого завжди виявляли особливу шану, він мав перевагу перед молодшими й у побуті, й за святковим столом, й на зборах під час обговорення важливих господарських справ.
Ведучий 1:
Звідси і звичай синівської шанобливості до старших і одна з головних аксіом культури поведінки всіх народів — шанування старших. Хто знається на звичаях і обрядах Індії, Китаю, Японії, Середньої Азії, Кавказу, тому відомо, якою неосяжною є там суцільна повага до літніх людей.
Ведучий 2:
Натомість повагу дітей потрібно заслужити, а це досягається тільки особистим прикладом. Старші мають бути тактовними, якнайсуворішим чином контролювати свою поведінку.
Ведучий 1:
Підґрунтя етикету сімейних взаємин становить моральний принцип, який полягає в тому, що вдома не можна поводитися “як заманеться, бо це нікого не стосується”. Навпаки, саме культура спілкування подружжя в сім’ї, їхня поведінка у побуті — головний критерій порядності й інтелігентності.
Звучить пісня «Доня, моя донечка» А. Свидюка
Студент 1:
Родина — клітинка соціальної організації суспільства. Характер взаємин між чоловіком і дружиною визначає також культуру дітей. Чистий, охайний вигляд батьків — один із засобів збереження батьківського авторитету у дітей. Коли мати чи батько приводять дитину до дитячого садка або забирають її звідти, мають якомога ретельніше подбати про свій зовнішній вигляд. Уважне око дитини схильне до порівнянь. Уміння дітей усе бачити й чути, їхня спостережливість значно гостріші, ніж це здається батькам.
От чому діти об’єктом для наслідування обирають найближчих, улюблених, справедливих, працьовитих, найкращих серед усіх, кого вони знають. Від них нерідко можна почути: “Хочу бути такою, як мама!” або “Хочу бути таким, як тато!” Мірою дорослішання й розширення меж спілкування дитина зустрічає й інших людей, котрі стають предметом її ідеалізації, утім образ батька й матері залишається найдієвішим упродовж цілого життя дитини.
Студент 2:
Існує таке правило: якщо хочете виховати дитину, виховуйте насамперед самих себе. Батько — еталон, ідеал в очах дитини. Одначе слід подбати про те, щоб показати дитині інших порядних людей, познайомитися з ними, розповісти про їхню працю та досягнення. Виховання починається з праці, причому праці будь-якої.
Допомога дітей у домашніх справах — це теж праця, проте вона не має бути предметом купівлі-продажу: “прибереш у кімнаті, тоді підеш у кіно”. Замість обіцяти нагороду за працю краще похвалити дитину, наголосивши при цьому, що її допомога у домашніх справах була корисною і потрібною.
Проте всі виховні засоби виявляться марними, якщо діти помітять, що, приміром, батько цілком перекладає домашні справи на матір. Звісно, в розподілі домашніх обов’язків між членами родини немає загальних правил і законів, як їх немає в розумінні “суто жіночої” або “суто чоловічої” домашньої роботи. Але кожному члену родини треба мати свої обов’язки і пам’ятати про них.
Студент 3:
У відносинах з батьками важливо пам’ятати: як ви зараз ставитеся до них, так, через роки, до вас будуть ставитися ваші діти, адже вони все бачать, запам’ятовують. Хоча, звичайно, перевагу батькам у всіх ситуаціях віддається незалежно від того, є у вас діти чи ні. На урочистостях за святковим столом їм поступаються саме почесне місце, в автомобілі батько й мати сідають позаду. Хоча тут може бути виняток, коли нестарий ще батько місце ззаду поступається заміжній дочці. Поважайте та не забувайте своїх батьків.
Звучить пісня «Дорогие мои старики» І. Саруханова
Ведучий 1:
Чоловік (як, втім, і жінка) домашню обстановку оцінює перш за все з точки зору того, яка в сім’ї панує атмосфера: злагоди і миру або нескінченних конфліктів і сварок. З’ясування стосунків стомлює сильніше самої важкої фізичної роботи. Тому, перш ніж затівати сварку, вирішіть для себе, наскільки вона доцільна, хоча доцільних сварок не існує. Починаючи з’ясування стосунків, подумайте про наслідки. Напевно вони не варті того, щоб посилювати конфлікт, що виник. У цьому випадку хтось із двох повинен поступитися. Справедливо стверджують: поступається той, хто мудріший. Як правило, перший “здається” чоловік перед натиском дружини. Але тут важливо пам’ятати: крок до примирення повинен супроводжуватися ніжними і ласкавими словами. Подібна прохання про прощення не принижує чоловіка, але піднімає його, адже він виявляє не слабкість, а мудрість і великодушність. Це важливо пам’ятати, особливо якщо врахувати, що в основі більшості нещасних шлюбів лежать дрібниці, дрібні сварки і образи. Поступаючись у дрібницях, ви зберігаєте головне – світ в родині.
Ведучий 2:
Сварка нерідко закінчується жіночими сльозами, докорами, криком. Хоча дійсно, сльозами горю не допоможеш. Якщо конфлікт зайшов занадто далеко, слід вирішити його за столом переговорів, намагаючись, по можливості, як того вимагає етикет, зрозуміти іншу сторону. І майже напевно всі проблеми будуть вирішені, як не варті серйозної уваги. Адже “життя занадто коротке, щоб витрачати її на дрібниці”, – говорив великий Дізраелі.
Ведучий 1:
Зростання кількості розлучень в останні десятиліття, поряд з іншими причинами, зумовлене й тим, що люди не вміють поводитися вдома, не знають азів етикету сімейних взаємовідносин.
Практика сімейного існування доводить, що для цілковитого щастя замало одного лише кохання, спільності інтересів і подібності характерів. Конче важливими в сімейному житті є інтелігентність (порозуміння) й уміння поводитися (культура поведінки).
Якщо хтось із подружжя має чуйну душу і почуття такту, сімейне життя складається щасливо. Подружнє кохання на певному етапі саме по собі замінює і такт, і добрі манери.
Проте брак культури поведінки згодом неодмінно позначається на сімейному житті.
Студент 4:
Культура спілкування подружжя в родині залежить також від поваги чоловічої й жіночої гідності. Інтелігентність — визначальна риса чоловічої гідності (це здатність бути другом жінці на виробництві, у громадській діяльності, у побуті та сім’ї). Виховання чоловічої гідності починається з раннього дитинства, із поваги спершу до матері, сестри, бабусі, потім до дівчини, дружини. У сім’ї хлопчик здобуває перший досвід моральної відповідальності за власні вчинки, наслідуючи свого батька.
Жіноча гідність охоплює чарівність, інтелігентність, доброту, доброзичливість, пестливість, ніжність, турботу про батька, брата, чоловіка, дітей, постійну готовність морально підтримати чоловіка, вміння не образити його людську гідність, щирість, вірність, взаємну довіру, почуття гумору. Розважлива жінка навіть у разі серйозної невдачі чоловіка знайде в собі сили, щоб підтримати його, підбадьорити і сповнити його надією.
Звучить народна пісня «Ой мий милий вареничків хоче»
Ведучий 1:
Кохання — інтимне і глибоке почуття. У стародавній міфології й поезії — це космічна сила, подібна до сили тяжіння. Природа наділила нас почуттями, обдарувала коханням, аби ми раділи красі й розмаїттю світу. Кохання — це хист, й оскільки таким хистом наділений далеко не кожен, то й кохати по-справжньому може далеко не кожен.
Шлюб, як правило, ґрунтується на коханні. Істинне людське кохання ґрунтується на взаємній повазі гідності, а не на забаганках почуттів і примхах серця. Мірилом гідності жінки є чоловік, якого вона кохає.
Ведучий 2:
Етикет сімейних взаємин — це захист від егоїзму, індивідуалізму, черствості, сліпих ревнощів, це шлях до рівності, дружби, взаємоповаги. Рівність у коханні та дружбі — річ свята. Кохання неможливе без довіри (втім, так само, як і без ревнощів, мук і страждань). Однак ми заперечуємо ревнощі власника, котрий вважає дружину (чоловіка) як на свою власність. Кохання не має більшого ворога, ніж ревнощі, зумовлювані браком довіри і поваги.
Ведучий 1:
Ревнощі — це пристрасть, притаманна людям егоїстичним, морально незрілим. Немає більшого зла для заліза, ніж іржа, що народжується з нього самого: “Ревнощі — це іржа, це чудовисько, яке саме себе зачинає і саме себе народжує” (В.Шекспір). Ревнивці вдивляються у підзорну трубу, яка речі дрібні перетворює на великі, карликів — на велетнів, здогадки — на істину.
Ревнощі чужі для щирого кохання, вони сліпі й уїдливі, вони виявляються у принизливих сценах, даючи вихід хворобливому самолюбству, а точніше — себелюбству. У ревнощах більше себелюбства, непристойного, божевільного егоїзму, аніж кохання. Ревнивець вагається не в дружині, а в собі, його ревнощі підживлюються егоїзмом, доведеним до межі, себелюбністю, міщансько-обивательською пихатістю.
Ведучий 2:
Ревнивці нещасливі удвічі: вони водночас мучителі й мученики, тирани й раби. Ревнощі затьмарюють їм усе, вони щомиті готові до сварок, що позначаються на взаєминах із сторонніми людьми, на статевому житті (на кожні дев’ять убивств припадає одне, скоєне через ревнощі).
Утім, існують інші ревнощі: побоювання втратити своє щастя, втратити кохання, опинитися в очах коханої людини гіршим за інших. Ревнощі — це тінь кохання.
Ведучий 1:
Тож подібно до того, як будь-яка тінь з’являється лише на сході або заході сонця, вона зникає під яскравим полуденним сонячним світлом. У вихованої людини ревнощі можуть бути терплячими, мовчазними, необтяжливими, набувати форми жартівливої іронії. В егоїстичної, брутальної, зухвалої людини ревнощі дістають форми деспотизму. Ревнощі можуть виявлятися й у вигляді болісного сумніву, побоювання чужого успіху, суперництва, недовіри. Проте якщо є розуміння — ревнощі зникають.
Звучить пісня « С любимыми не расставайтесь» з кінофільму «Іронія долі…»
Ведучий 2:
Ядром сімейної культури є визнання особистості іншої людини, зокрема жінки. Жінка чуйно дослухається до тону партнера, не приймає жодних ноток переваги. Жінка у сім’ї визнає чоловіче верховенство, коли воно грунтується на справедливому поділі праці; справжньому інтелектуальному пріоритеті; відсутності претензій на традиційні чоловічі привілеї.
Жіноча сімейна дипломатія, заснована на етикеті сімейних взаємовідносин, є необхідною умовою подружньої гармонії.
Ведучий 1: Численні подружжя конфліктують лише тому, що постійно переривають одне одного, не дають партнерові змоги висловитися до кінця. Треба заборонити собі переривати іншого.
Найдієвішим засобом у боротьбі з дратівливістю й образами є гумор. У Григорія Сковороди читаємо: “Дурну бундючність зустрічають по вигляду, випроводжають по сміху, а розумний жарт важливим позначається кінцем”
Ведучий 2:
Моногамна сім’я передбачає подружню вірність. Сім’я — це фортеця, а подружня вірність — її мур. І хоч там що відбувається всередині фортеці, мур її має залишатися непорушним. Зберегти кохання куди складніше, ніж заслужити або викликати його. Кохання — надійний фундамент шлюбу.
Ведучий 1:
Етикет сімейних взаємин зобов´язує усіх чоловіків, котрі бажають міцних подружніх стосунків, пам´ятати такі правила: не дозволяти дружині носити важке; завжди пропускати її вперед; подавати пальто; не вживати брутальних слів; не ганьбити рідних і друзів її подруги; бути гостинним; не сперечатися через дрібниці; не демонструвати привселюдно своє кохання; кіно, театр, виставки, музеї відвідувати разом.
Звучить пісня «Лебединая верность» С. Ротару
Студент 5:
Що спонукає людину до сімейної діяльності? Заради чого вона здійснюється? Що означає психологічна сумісність у родині? Начебто все ясно: люди кохають одне одного, не можуть жити у розлуці. Чому б їм не постаратися вивчити характер партнера? Навіщо люди сваряться? Кому потрібний конфлікт? Чому люди виснажують один одного упертістю? Чому б не полічити до тисячі? Невмотивованих учинків не буває. Чому конфлікти виникають? Навіщо вони виникають?
Відповіді дає аналіз причин:
несхожість характерів (вони й не можуть бути схожими. У кожного власні очі, специфічна хода, свій ніс, свій характер тощо);
несприятливі побутові умови (вони не одразу створюються);
духовна несумісність (у 47% удалих шлюбів подружжя живуть у нескінченних конфліктах).
Забувають, що “вихований — вище за освіченого!”
Студент 6:
Нерідко джерелом сімейних конфліктів стає спільне проживання з батьками. Трапляється так, що в домі опиняються дві господині: дочка і мати, невістка та свекруха. Які хто при цьому має права, як розподілити домашні обов’язки? Давати поради дуже важко. Проте існує низка правил.
По-перше, право називатися “господинею” поширюється на обох жінок. Невістка (дочка), хоч і завантажена на роботі або вчиться, й тому майже не бере участі у веденні господарства, одначе також є “господинею”.
По-друге, свекруха (мати) через хворобу може зовсім не займатися хатнім господарством, однак і вона “господиня” — старша, почесна. В інтелігентних сім’ях свекрусі (матері) належить почесне місце за столом, з нею слід завжди радитися стосовно різних хатніх нововведень. Вона присутня на всіх сімейних урочистостях.
Свекруха (мати) може не брати участі у вечірках, на які збираються лише однолітки молодят або їхні товариші по роботі. І, такою самою мірою, коли приходять однолітки матері, свекрухи, молодим не обов’язково весь час сидіти в їхньому колі, хіба що мати спеціально прохатиме їх про це. Етикет сімейних взаємин, правила ввічливості потребують привітати гостя, котрий завітав до когось із родичів, але якщо ця людина мало знайома, інші члени сім’ї не мусять цілий вечір проводити у його товаристві.
Звучить українська народна пісня «Тещу в чоботи узуваю»
Ведучий 1:
Етикет сімейних взаємин зобов’язує членів сім’ї:
- Ø не виявляти зневаги до захоплень інших;
- Ø не засуджувати друзів іншого;
- Ø не виявляти власного негативного ставлення до них;
- Ø не підвищувати голос із приводу того, що один із членів сім’ї палить або вмикає програвач;
- Ø не залишати після себе безладдя;
- Ø тихо зачиняти вхідні двері;
- Ø витирати ноги, перш ніж увійти до квартири;
- Ø цілувати матір (дружину), коли йдеш зранку із дому;
- Ø батькам не слід читати листи, адресовані дітям.
Ведучий 2:
Подружжя має взаємно поважати таємницю листування; ввічливість вимагає повідомити про лист, отриманий від родичів або спільного знайомого; ані чоловік, ані дружина не мають шукати листи і записки у кишенях одне одного (прагнення до необмеженої поінформованості завдає більше шкоди, ніж користі); свекор або свекруха теж не повинні розкривати листи, що приходять на адресу молодих.
Ведучий 1:
Чи треба попереджати, коли входиш до кімнати кого-небудь із членів сім’ї? У різних сім’ях заведено по-різному. Краще постукати вранці й увечері, тобто в той час, коли людина може роздягатися або вдягатися.
Якщо донька зустрічається з юнаком, бажано, щоб батьки давали їй невеличку суму грошей на дрібні витрати. Не зовсім зручно, коли юнак раз у раз розплачується сам, адже він теж поки перебуває на утриманні в батьків. Інша річ, якщо він уже працює.
Ведучий 2:
Подружні стосунки можуть бути наповнені як щастям так і суцільними труднощами, розчаруваннями та образами.
Часто вдома ми дозволяємо собі бути похмурими, чимось незадоволеними і це негативно відбивається на атмосфері в стосунках. Як це змінити?
В першу чергу необхідно дотримуватись всім відомого правила: ” поводься так, як хочеш щоб поводилися з тобою “.
Ведучий 1:
Якщо перенести це правило на стосунки між подружжям, то воно буде означати що обов’язково потрібно поважати інтереси своєї половини, а також цікавитись її справами. Порозуміння в сім’ї є дуже важливим. Не потрібно доводити свою правоту аж до сварки – потрібно іти на поступки один одному.
Ведучий 2:
Не варто постійно прискіпливо випитувати що ваша пара робила в кожну секунду часу без вас. Це призводить тільки до взаємних дорікань і взаємних образ.
Також не варто обговорювати всі деталі вашого життя з подругою, другом чи іншими людьми. Така поведінка може поставити в незручне становище вашу половину. Недарма ж існує приказка: ” Не винось сміття з хати “. Якщо ж є необхідність щось обговорити – то це варто робити на “сімейній раді”.
Ведучий 1:
Не чекайте кризи в ваших стосунках. Почніть змінювати ваше сімейне життя з сірого і буденного на щасливе.
Пам’ятайте: гармонійно побудовані стосунки є основним ключем до успішного сімейного життя.
Ведучий 2:
А зараз декілька висловів про сім’ю, любов, вірність.
1. Нема кращого друга, як вірна супруга.
2. Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця
3. Мені батько не рідня, мені мати не рідня, мені теща родина – мені жінку родила
4. Нащо й клад, коли в сім’ї лад
5. Живуть між собою, як голубів пара
6. Від сердитої жінки постарієш, а від доброї – помолодієш
7. І в лиху годину не кидай дружину!
8. Сім’я міцна – горе плаче!
Ведучий 1: Будьте щасливі у своїх родинах! Бережіть своїх дітей, шануйте батьків і коханих!
Звучить пісня «Одна калина…» С. Ротару